Так, звичайно. Міністерство юстиції роз’яснює, що відповідно до пункту «ї» частини першої статті 6 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» кожний громадянин України має право на охорону здоров’я, що передбачає, зокрема оскарження неправомірних рішень і дій працівників, закладів та органів охорони здоров’я. До позасудового механізму можна віднести такі способи захисту прав: звернення (скарга) до посадової особи/головного лікаря медичного закладу; звернення (скарга) до департаменту охорони здоров’я територіальних органів влади; звернення (скарга) до Міністерства охорони здоров’я України; звернення (скарга) до Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками; парламентський контроль за додержанням прав людини (звернення до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини). Якщо позасудовий механізм не дав жодних результатів або є недоцільним за конкретних обставин, може бути застосовано судовий механізм. Звичайно, що до звернень, скарг та позовних заяв в порядку різних видів судочинства законодавство висуває свої вимоги.

Законом передбачене лише повноцінне перепоховання, а не окреме пересування пам’ятника. Перепоховання останків померлих допускається у виняткових випадках за рішенням виконавчого органу сільської, селищної, міської ради на підставі письмового звернення особи, яка здійснила поховання, висновку органу санітарно-епідеміологічної служби, лікарського свідоцтва про смерть, дозволу виконавчого органу відповідної сільської, селищної, міської ради на поховання останків на іншому кладовищі. Виходячи з формулювання запитання, Ви не є власником намогильної споруди. Тож, першочергово Вам необхідно зв’язатись з власником (особою, яка за власні кошти встановила цю споруду на могилі) і намагатись вирішити це питання разом, так як Ви, як суб’єкт не маєте жодного права на звернення з цього питання. До того ж законодавцем передбачено перепоховання «на іншому кладовищі», тому треба буде у зверненні чітко вказати саме про необхідність лише «пересунути» надгробок, або хоча б перепоховати на тому ж кладовищі трохи далі. На жаль, всі тонкощі подібного роду питань на теперішній час не врегульовані законодавством. Але теоретично це цілком можливо, хоча на практиці можуть виникнути певні складнощі. Звичайно, що рішення буде залежати від багатьох факторів, першочергово це чи захочуть органи влади трохи відійти від однобічного формулювання в законі. Подібні випадки складно вирішувати, не знаючи всіх обставин, тому за більш конкретними відповідями та допомогою звертайтесь до юристів.

Існує декілька видів повісток: повістка для уточнення облікових даних, повістка на проходження військово-лікарської комісії, повістка на приписку до призовної дільниці, повістка про призов на строкову службу та мобілізаційне розпорядження. Перше, що зазначу це те, що під час дії воєнного стану призов на строкову військову службу не проводиться, з усіх інших підстав повістки вручати можуть. «Найстрашніша» повістка для нашого громадянина є, звичайно, мобілізаційне розпорядження. Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов’язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин.

Так, маєте. Але є два варіанти розвитку цієї ситуації. Перший. Якщо Ви відмовляєтесь від проходження алкотесту взагалі, то незалежно від того чи вживали ви алкоголь понаднормово – Вас буде притягнуто до відповідальності за ст. 130 КУпАП, так як сама відмова вже є складом правопорушення вищевказаної статті. Другий. Згідно ст. 266 КУпАП якщо з будь-яких причин Ви не хочете проходити алкотест на місці зупинки або не згодні з його результатами – огляд проводиться в закладах охорони здоров’я. Тобто, Ви маєте право відмовитись від проходження тесту «тут і зараз», АЛЕ повинні в найближчі 2 години проїхати до визначеного в спеціальному переліку мед.закладу та пройти огляд в присутності поліцейського. Але іноді представники поліції нехтують правом на відмову проведення тесту на місці зупинці або ж особа сама не чітко формулює необхідність проведення огляду в мед закладі, у зв’язку з чим на вас складають акт про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП. В вищезазначених випадках ви можете оскаржити відповідні дії поліції.

Згідно з ч. 2 ст. 195 СК України заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості. Тобто факт того, що платник аліментів з будь-яких причин не працює – не звільняє його від обов’язку утримувати дитину/дітей. Тому, в такому випадку на особу буде нараховуватись заборгованість. Але відповідно до ст. 197 СК України суд може відстрочити або розстрочити сплату заборгованості за аліментами з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів. Єдиною причиною повного або часткового звільнення платника аліментів від сплати заборгованості є його тяжка хворобою або інша обставина, що має істотне значення. За виникнення додаткових питань звертайтесь до нас за консультацією або повним юридичним супроводом.

Ч. 1 ст. 199 СК України передбачає, що, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Згідно з ч.20 Постанови Пленуму ВСУ від 15.05.2006 N 3 обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу. Тобто обов’язок батьків утримувати дітей не залежить від форми навчання.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 296 ЦПК України заяву про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи може бути подано членами її сім’ї, органом опіки та піклування, закладом з надання психіатричної допомоги. Заяву про визнання фізичної особи недієздатною може бути подано членами її сім’ї, близькими родичами, незалежно від їх спільного проживання, органом опіки та піклування, закладом з надання психіатричної допомоги. Ч. 4 ст. 63 ЦК України передбачено, що опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов'язки опікуна чи піклувальника. Тобто, незалежно від того, що просити про встановлення вищезазначених статусів можуть тільки родичі, щоб стати опікуном/піклувальником родинні звя’зки є переважними, але не обов’язковими. Треба зазначити, що існують деякі критерії до осіб, що бажають стати опікуном/піклувальником. За більш детальною інформацією звертайтесь до юристів, вони обов’язково допоможуть у вирішенні Вашого питання.

Так, така можливість передбачена згідно з ч. 3 ст. 651 ЦК України: «у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.» Залежно від того, де зазначено право односторонньої відмови та від її підстав – відрізняється і сама процедура. Для більш детальної відповіді необхідно більше розкрити питання, що Ви можете зробити на консультації у правників.

22.05.2023 року набере чинності новий закон України, що регулює питання компенсації за пошкодження і знищення окремих категорій об'єктів нерухомого майна, що відбулося внаслідок збройної агресії РФ. Будуть створені Комісії з розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об’єкти нерухомого майна, куди постраждалі суб’єкти зможуть подати заяву. Компенсація за знищений об’єкт нерухомого майна реалізується шляхом надання грошових коштів шляхом їх перерахування на поточний рахунок отримувача компенсації із спеціальним режимом використання для фінансування будівництва будинку садового типу, садового або дачного будинку, або шляхом фінансування придбання квартири, іншого житлового приміщення, будинку садибного типу, садового або дачного будинку (у тому числі фінансування придбання такого приміщення/будинку, що буде споруджений у майбутньому, або інвестування/фінансування його будівництва) з використанням житлового сертифіката.

Взагалі такої підстави для виселення, як хвороба, - немає. Але все ж таки існує можливість виселення особи, яка не є власником/співвласником, без її згоди. П. 2 ч. 1. ст. 18 ЗУ «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» передбачено, що зняття особи із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) у разі звернення до органу реєстрації або через центр надання адміністративних послуг за місцем задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) здійснюється за заявою власника житла приватної форми власності, поданої у паперовій формі, стосовно повнолітньої особи, місце проживання (перебування) якої зареєстровано або задекларовано в житлі, що належить власнику на підставі права власності. Проте існує багато особливостей, пов’язаних з суб’єктами, яких виселяють.